Естетика українського поетичного кіно 60-70-х років - це щось космічне. 🌌

Хочу відкрити обговорення на цьому каналі з двох беззаперечних прикрас українського кіно - "Тіні забутих предків" та "Білий птах з чорною ознакою"

Завжди захоплююся тим, як знімали ці стрічки. Це не просто фіксація подій, це живопис у русі. Кожен кадр - готова картина. Колір, світло, композиція працюють на емоцію сильніше за слова.

"Тіні" - це шалена пристрасть Карпат. "Білий птах" - складна символічна драма Буковини.

Це мої два фаворити, які ніколи не набридають. Чиста художня насолода. 😍🎥

Ви вже бачили ці фільми? Що ви про них думаєте? Який з них вам більше подобається? Діліться враженнями